|
На острові, що в нетрях поринає,
Зібрались звірі, і на галявині кого лишень немає!
Зайці стоять убоки узялись,
Моторні Білочки й собі в юрбу зійшлись,
Ведмідь, Бобер, Козуля та Їжак,
Щось жваво обговорюють- не вияснять ніяк.
До них невдовзі і Лелека прилетів,
І ділову дискусію завів:
- Я щойно пролітав над нашими краями,
На міст поглянув, він же цими днями...
Якщо його не зремонтуєм,будем без моста,
А це погодьтеся, вже справа непроста.
І острів буде пасткою для нас,
Якщо не приймем мудре рішення в цей час.
Уважно слухали Білки Лелечину промову,
Бобер пропонував зробити переправу нову,
Зайці ж відстоювали думку про ремонт моста:
-Ідея не нова, але дешева і проста.
Та ось у центр кола вийшов Їжачок,
І приєднавсь до дискусійних балачок:
- Старій свитині - гріш ціна,
Водою швидше підмивається й стара стіна.
Тому ніж кошти у ремонт вкладати,
Я пропоную новий міст побудувати!
- Розумно сказано! - погодився Ведмідь,-
Але своїми силами нам задум не здійснить.
Я пропоную мешканців до гурту запросити,
І разом дружно цей проект обговорити.
- Я оббіжу і всіх проінформую,- Козуля відказала,
І щоб швиденько всіх зібрать до лісу поскакала.
Та як годиться, в справах ділових Сорока - Скрекотуха
Не може дзьоб не всунуть свій й не набрехать під вухо.
Тому розмову цю підслухала лукава,
І полетіла скрекотать наліво і направо.
Ось під пеньком Кабан - Іклан їй на шляху зустрівся,
І про новини запитать, він як завжди, не забарився:
- Що нового почула ти,Сороко - Скрекотухо?
Тут Білобока з гілки "стриб" - й підсіла вже до вуха:
- Розмова йдеться про місток,
Що поєднав наш острів й бережок.
І хто ж ти думаєш цю бесіду завів?
Ведмідь, Бобри, дві Білки й декілька Зайців.
Дискусія там точиться цікава...
Одні наполягають - необхідна переправа,
Інші за те, щоб міст ремонтувати.
Ідея Їжака - новий побудувати.
Кабан єхидно посміхнувся,
І з стрічним запитаннячком звернувся:
- А хто окрім Михайла міст там буде будувати?
Хвостом Сорока різко повела і з гонором відповіла:
-Зайці, хоча не сильні, так прудкі,
Білки - вони ж проворні і повороткі,
Бобри, бо міцні зуби мають - найбільше дерево спиляють.
Ну а Їжак - це просто якісь жарти,
Невже персона ця уваги варта?
Кабан уважно слухав і жолуді жував,
Як тільки проковтнув - з сарказмом відказав:
- Ну і бригада, маю я сказати,
Цей міст ніколи їм не збудувати!
А щодо мене - думка тут одна,
Не осідлати дикого їм Кабана!
В той час, як про новини Білобока скрекотала,
Козуля до Єхидни в гості завітала:
-Ви, пані, часто переходите місток
З метою, щоб зійти на інший бережок?
А чи помітили Ви деякі дрібниці,
Що міст прогнувсь і ледве не торкається водиці?
Тож завтра будуть всі збиратися на раду,
Про це я мушу повідомити всю лісову громаду.
Звичайно, міст не може сам зремонтуватись,
А отже, вранці всі разом ми мусимо зібратись...
Свою промову не закінчила Козуля,
Єхидна фиркнула й пішла,
А потім гордо все ж відповіла:
- Пораду слушну можу вам я принагоді дати:
Хто розум має - той не буде будувати.
Престижну я освіту здобувала,
В той час, як Білочка по гілочках стрибала.
Нічого тут не вдієш - Білка мусить будувати,
А я продовжу дисертацію писати.
Та зачекай, ще хочу вас в однім переконати:
- На острові порядки наведіть,
А ви вже заходились будувати!
Словами вдячності Козуля відказала,
І час не гаючи до Лиса поскакала.
Ось і будинок Лиса, на палац він схожий:
Стоїть прислуга і не кожен в нього вхожий.
Тож швидконога попрохала пана нагукать,
Щоб деякі новини розказать.
Ось гречний Лис на ганок повагом ступає,
І до Козулі красномовно промовляє:
- Тут пані Скрекотуха пролітала,
Про все вона достопну розказала,
Тож вибачте, проінформований я вчасно,
І хвилювання звірів розумію вже прекрасно.
Скажу, що будівництво міг би я фінансувати,
Аби переконався в тім,
Що позику спроможні ви віддати.
Хто з проектантів дасть гарантію мені,
Аби не гріб я потім по пісочку на спині!
А без залога, вибачте, потрапити можливо у просак
Отож відважитись на крок такий
Погодиться хіба що лиш простак.
Я думаю, що суть питання зрозуміла...
Не встиг закінчить Лис,
Сорока знову підлетіла:
- Затіяли таке, без сліз не передати!
Грошей в кишені пшик,
За що зібрались будувати?
А на чужий, як кажуть, коровай -
Роток не розкривай!
- Поглянь, яка ти ділова!
Дістали за живе мене твої слова,-
Не стерпіла Козуля й відпалила,
Бо та важливу справу на нівець звести хотіла.
Козуля знала добре гонор лепетухи,
Переконалася не раз у підлабузництві брехухи.
Пообіцяй Сороці сиру чи ласощів побільше -
Брехню за правду видасть аж ніяк не гірше.
Тож лісова красуня гордо стала в позу,
Щоб довести лукаву до неврозу.
А Скрекотуха перед Лисом так і сяк.
Лис натяк зрозумів - і кинув їй кістяк.
- А це за праведні твої труди,
Тому лети туди, де не була ще ти!
Лис повагом в хороми пописав.
Такий поважний! Що ж, собі він ціну знав!
Козуля знов:
- Ну що, не куштувала ти таких ще страв?
Отож поклюй, і з розумом зійдись!
А до громади більше не поткнись!
Впіймаєм - пір я з тебе полетить,
Напевне не судилося тобі у гурті жить.
Помчала вже Козуля, мов стріла,
Аби Сорока підла перша на майдан не прибула.
Красуня думала як друзям розказати,
Що звірі острова цього
Не хочуть участі у будівництві брати,
Бо справа ця для них, як дірка у кишені,
Просуниш руку - лиш повітря в жмені.
Аж ось галявина...
Чекає на Козулю тут лісова громада,
Новинці радісній ну хто не буде радий.
Красуня дипломатом була гарним,
Тому подумала, що все розповідать не варто.
Тож почала вона словами так:
- Сьогодні гарний день, і це - прекрасний знак.
А будівництво треба починати,
Щоб до настання холодів ми встигли міст побудувати.
Я сповістила мешканців на острові усіх...
І гурт заметушивсь, почувся жвавий сміх.
Ось в центр кола вийшов Їжачок:
- Давайте будівництво розпочнем без зайвих балачок!
Бобрам, чекаючи новин, набридло спочивати:
- Тож ми мерщій йдемо дерева в ліс пиляти!
- А я рубангком буду кору в них знімати!
Працюють Їжачок й два брати Борсуки,
Ведмідь пішов носить вже спиляні дрючки,
Зайці за молотки взялись, а цвяхів -то немає...
Та не біда - один із них із дощок настругає!
Лиш дятел дірку продовбає,
Як інший Заєць вже дрючки цвяхом скріпляє.
Білки смоли із хвої назбирали
І всі щілини в акурат зашпаклювали.
Лунають з острова веселий крик і стуки,
І чути пісню пилки і рубанка перегуки.
Готується й обід.Поки кипить в котлі,
Козуля порядкує швидко на столі:
Поставила горіхи, моркву і грибочки,
Горщечок меду, поклала хліба декілька шматочків.
Собі, як зазвичай, салатик із травиці,
Узвар зварила з ягідок кислиці.
Ось закипів куліш, Козуля б'є копитом об казан -
Лунає дзів гучний. Почув його й Кабан.
Він зрозумів, що певно міст будують,
Але його ці звуки, як не дивно, аж зовсім не хвилюють.
Ідуть натомлені усі, щоб трішки відпочити.
Аби поїсти, й сил набравшись, справу завершити.
Та час іде, і не кажи ти "гоп",
Поки не буде зроблено останній крок.
Громада дружно кілька тижнів працювала
І новий міст таки побудувала.
Настала мить святково працю завершити
І перехід із берега на острів лиш благословити.
А підсумок підвести Ведмедя попросили,
І в гурт, щоб річ сказав,всі разом запросили.
Ведмідьповільно та упевнено ступав,
Від всього серця він промову так почав:
- Ми справу нелегку цю дружно починали,
І ні на кого вже надій не покладали.
Всі працювали добросовісно й завзято.
За невеликий строк тут зроблено багато.
Тож кожен мешканець отримав подарунок,
Дорожчий він за банківський рахунок.
Це будівництво згуртувало нас,
Тут кожен показав свій професійний клас.
Тепер ми маєм досвід в справі цій,
Тож допоможемо громаді не одній.
Я вдячний всім, хто залучився до корисної роботи,
Ми збудували міст новий- позбулися турботи!
Промову оплесками всі вітали,
А із кущів Кабан,Єхидна й Лис крадькома визирали.
Помітив їх Їжак, а виду не подав,
А ось Лелека правду - матінку сказав:
- Я бачу крадуться добродії лихі,
І мріють через річку плавати сухі!
Тож побажать їм хочеться удачі,
І щоб були вони не хитрі, й не ледачі.
А коли міст ми дружно будували,
Ці братці про прибутки мізкували.
Для тих, хто працював - смачний тепер калач.
А хитрим ледарям - хоч сядь тепер та й плач.
Гуртом, як кажуть, легко й батька бити,
А ледарям навчитись треба різочку любити.
Аби самому воза потягти,
Спочатку треба ремінь затягти.
Тому, щоб ремінь той не парервати,
Навчитись мусим разом працювати.
ID:
729362
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.04.2017 18:57:13
© дата внесення змiн: 18.04.2017 18:59:45
автор: Світлана Воскресенська
Вкажіть причину вашої скарги
|
