Так хочеться писати.. складати рими у рядки..
Щоби ця мокра осінь стала цікавіша..
Але думки повзуть як п’яні слимаки..
Піду ще полежу.. Може, напишу щось пізніше..
Я напишу про те, як радісно весною,
Коли довкола цвіт, кохання, теплота.
Коли кожне дівча милується собою
Та посмішка бере в полон вуста.
Я напишу про те, як весело зимою,
Коли скрегоче під ногами сніг.
Коли милуєшся сім’єю молодою,
Летять сніжки та чути дзвінкий сміх.
Я не забуду написати про спекотне літо,
Коли канікули, шашлик і певно ж море!
Коли на вулиці завжди гурьбою діти,
І саме літом пахнуть помідори.
Я напишу.. Я обіцяю, напишу про осінь!
Про жовте листя, перше вересня і сіре небо,
Яке, немов сумує за теплом, та дощиком моросить.
А ще я напишу про сонечка потребу!
Ми осінню сумуємо та кутаємось в шалі.
Терпкий глінтвейн у вересні в фаворі.
А щоб віддати трохи внутрішній печалі,
Читаємо сльозливі модні твори.
Так хочеться зігрітись.. Прикрити ноги пледом..
Включити фільм, що не дивилась досі..
Зробити чаю, смакувати його з медом.
Та тихо тішитись життю.. На то вона і осінь))
