Чом воли ревуть знову,
Якщо... коні не винні?
Скільки стезю тернову
Ми топтати повинні?..
Нам би зе́рнятко віри
І сльозину покори,
Щоб заштопати діри
Вікової комори!..
Не здамося без бою,
Тож укотре на старті;
Покінчімо з ганьбою -
Ми ж бо кращого варті!
Годі плакати тихо,
Досить ридма ридати!
Не втече само лихо
З української хати.
Прокидайся, народе,
Не шукай в хаті раю!
Що земля твоя вродить,
Коли всі хати - скраю?!.
Тільки в єдності сила,
В Божій мудрості - щастя!
Хай недоля косила -
Все у правді воздасться!
І нехай наше слово
Буде гостре, мов бритва,
Хай цвіте калиново
Диво-квітом молитва!
Нехай пісня озветься
Понад гори високі -
І від серця до серця
Запанує мир-спокій!
Чудово! Патріотично! так і буде, бо ми цього варті, просто ще не усвідомили... 
