Зачаровано дивишся в очі,
Цілував би тебе я охоче.
Таке воно справжнє кохання,
У ньому буває страждання.
Кохаючи хочеться жити,
В коханні не можна тужити.
Кохати до щему, і болю,
Радіти життю мимоволі.
Пристрасть у нас не забрати,
Ще ж можна минуле копати.
Погане потрібно топити,
Та добре у серці носити.
Відчути спокусу та насолоду,
Додя дала нам розуму, вроду.
Солодка спокуса цілунків медових,
Так зустрічей буде багато чудових.
