А я, мов приблуда, по світу невпинно блукаю,
Як істину вічну, шукаю посіяне Слово,
Мій Боже, крізь терня мене приведеш ти до раю?
Скажи, де посіяв на світі зернятка любові?
Ті крила, що ти дарував мені, я поламала,
Тепер лиш будую думками до тебе мости,
А Ти все мовчиш і мовчиш… Знову я заблукала.
Без Тебе не можу літати. Мій Боже, прости!!!
Я стомлена, Боже, та знаю: Тобою почута,
Шукаю твій погляд в зіницях блакитних небес,
Надщерблене серце по вінця наповнить спокута,
Щоб ти в мені, Боже, навіки… навіки воскрес!
Воскресни в мені, мов ранкова щоденна молитва,
Засій мене Словом своїм, щоб йому прорости,
Світи в мені, Боже, своїм незгасаючим світлом,
Лиш тільки лишайся зі мною. Тепер назавжди.
Не знаю, чому вірш видався Вам "не дуже вдалим", може засмутив критичний відгук "позаштатного редактора"... Як на мене, то написано, як завжди, бездоганно. А духовне наповнення просто безмежне. Бережи Вас Боже .
Не знаю, чому вірш видався Вам "не дуже вдалим", може засмутив критичний відгук "позаштатного редактора"... Як на мене, то написано, як завжди, бездоганно. А духовне наповнення просто безмежне. Бережи Вас Боже 
.
