Зустрілися два друга,
Як кажуть, то «земляк»!
У першого дружина,
А другий - холостяк!
Пішли пива попити,
Старі часи згадати!
Як були ще студенти,
Як вміли віддихати!
Сиділи, випивали,
Про різне розмовляли…
Й тут в телефоні першого
Мелодії заграли!
То була дружина,
Що з дому подзвонила.
Сказала, що вечерю
Вже саме доварила!
І чоловік промовив:
«Ще трішки посиджу,
І до години часу
Додому прибіжу!»
А другий розсміявся
І навіть розсердився:
«Старий, невже до цього
В житті ти докотився?
Щоб слухатися бабу?
Хай своє місце знає,
Сиди скільки захочеш,
Вона хай почекає!»
Та перший не знітився
І мислити не став.
А з посмішкою в серці
Він ось що проказав:
«Як будеш мені одяг
Прати та складати,
Варити смачно їсти,
В домі прибирати…
Народиш мені сина,
Даш «прізвище» моє,
Тоді я буду слухати
Слово лиш твоє!
А..!Не забудь про ложе
Сімейне зігрівати,
Палкими поцілунками
Щоночі обсипати!»
Тут друг на себе пиво
Ледь бідний не розлив,
Для нього це, як диво,
Що той наговорив!..
Він третій раз в розводі
Холостякував,
І зараз, при нагоді,
Секрет свій розгадав!
«Не плутайте повагу
З якимось там ярмом!
Жінка живе з Мужчиною,
А не із гівнюхом!!!»