«Ти так далеко...у тих туманах.
Не в рідній хаті, не в наших храмах.
Як сиротина поміж їх світу
Чекаєш дату ,щоб полетіти.
До своїх квітів, до добрих друзів.
До всього свого...до верби в лузі.
І найсолодші тут сни приснились.
Найкращі миті тут залишились.
Ти прилітай до гнізда ,пташко.
Тут може сумно-але не важко!
Тут може втома-але ж ти вдома!
Ти ж українка наша-свідома!!!»