Софі Такер (Sophie Tucker) – одна з найбільш популярних фігур американського шоу-бізу першої половини ХХ століття – в рідному Тульчині на Україні звалася б Соня Каліш. Вона так і звалася, доки не вийшла на сцену, але в рідному для її родини Тульчині ніколи не була: Соня-Софі народилася 13 січня 1887 року, коли родина Калішів прямувала на ПМП до Америки. На батьківщині ж у родини виникли певні негаразди, Калішів навіть переслідували за щось – за що саме, невідомо, але згадаємо, що нацменшини в Російській імперії отримали рівні права з не-меншинами тільки 1905 року.
Власне, Соня народилася 25 грудня – але пізніше вона змінила дату народження на 13 січня: «не хочу ділити свій день народження з будь-яким іншим богом», так вона казала.
На американському ґрунті Каліші отримали прізвище Абуза та відкрили ресторан. Отам, в сімейному ресторані, Соня й розпочала свою співацьку кар’єру: вона працювала в закладі офіціанткою, а ще встигала співати для відвідувачів. Пізніше у автобіографії Софі Такер з гумором – а гумор і гострі жарти були її фірмовою стравою! – отже, вона згадувала: «між замовленнями я втискувалася у вузький простір біля дверей та співала з усім драматизмом, на який була здатна, і під кінець останньої пісні на відстані між мною та скринею з цибулею не лишалося нікого, чиї очі б не зволожилися».
А далі почалося вже професійне творче життя, почалося доволі несподівано. Софі була тілиста (про тілистих дівок вона також постійно жартувала – ці жарти ще довго потім повторювала Бет Мідлер), її в бурлеск-шоу видавали за дівчину-негритянку з Півдня (вона, між іншим, походила з єврейською родини з нашої Вінничини). Отже, Софі неперевершено копіювала південно-американський акцент, характерний «дрол», а для повноти картини їй мазали обличчя паленим корком. Тільки випадок дозволив Софі вперше вийти до глядачів з власним обличчям – під час гастролів весь багаж шоу, в тому числі «грим» Софі загубився, і тому вона вразила публіку, повідомивши, що чорне обличчя та південний акцент – фейк, а насправді вона біла, єврейка та зовсім не з Півдня. Є інша версія: Софі свідомо саботувала імідж чорної дівчини з Півдня, та час від часу на сцені знімала чорну рукавичку або «губила» чорну перуку, аби публіка пересвідчилася, що її, так би мовити, талановито шиють у дурні – і публіка була в захваті.
Можна сміятися щодо такого початку чи навіть вважати його недостатньо гідним, але дуже скоро Софі стала чи не найяскравішою зіркою 20-х років. Успіх її подолав Атлантику та поширився Європою – аж до того, що 1926 року Софі виступила перед британськими королем Георгом V та королевою Мері в лондонському Паладіумі, ось так! – Тож історія Соні-Софі – типова історія американського успіху: дівчинка з бідної іммігрантської родини важкою працею та власними талантами вибилася з голоду та злиднів аж на самісіньку верхівку.
Аби уявити собі популярність Софі, зважте на таке: коли 1962 року американців запитували, кого вони уявляють, коли чують ім’я Софі, 95% відповіли: ТАКЕР! Секрет такої популярності – не тільки співи та жарти; особистість Софі приваблювала людей надзвичайно – талановита, але не марнославна, іронічна, але не жорстока, харизматична, але приязна, щира, easy-going – Софі спілкувалася рівно з усіма, а серед її друзів рахувалися і президенти США (аж семеро), і відомі гангстери (між іншим Аль Капоне), і дехто очільник ФБР Гувер. Весела була Софі та добра: так, вона спустила сотні тисяч на азартні ігри, але мільйони пішли на доброчинність.
А її жарти?! – в перекладі це втратить, тому спочатку оригіналом, з публікації BBC: She always had a pretend boyfriend, Abe, in her jokes. So Abe came to her and said, 'Sophie, I'm tired of waiting for you - I'm going to get myself a 30-year-old girlfriend.' "And Sophie said, 'Go ahead. I'm going to get myself a 30-year-old boyfriend. But just remember, 30 goes into 70 a lot more times than 70 goes into 30.'" - Це щось таке: 70-річна Софі мала уявного бойфренда Ейба, собі однолітка, і часто згадувала його на сцені. Казала, що якось Ейб почав скаржитися та нарікати: Ти така повільна, набридло мені чекати тебе, візьму собі 30-річну коханку! – А Софі йому: Давай, любчику, бери, а я собі теж візьму 30-річного коханця, тільки май на увазі, що 30 входить у 70 набагато більше разів, ніж 70 – у 30!
Іі пісні – Some of These Days, My Yiddishe Momme, The Man I Love, My Pet, I Don't Want to Get Thin, Nobody Loves a Fat Girl, But Oh How a Fat Girl Can Love та десятки інших були надзвичайно популярними, її платівки отримували золотий статус, гострі, щиро наперчені жарти Софі розліталися американськими усюдами, та час йшов і робив свою справу. Жанр, в якому працювала Софі, водевіль, поступово сходив зі сцени – для багатьох артистів це стало трагедією, але Софі була занадто розумна та іронічна, аби робити трагедію з будь-чого. Ну, якщо вже зайва вага для жінки, та ще й для актриси була не проблемою, а частиною іміджу та фоном для власних пісень і жартів – можна уявити, наскільки здоровий та живий глузд мала Софі! – Отже, вона не засмутилася, а перенесла свою кар’єру в дещо іншу площину – знімалася в кіно, вела радіо-шоу, ставила мюзикли та співала – прихильників Софі таки лишилося чимало навіть після ери водевілю.
Так, вона співала! – практично до останніх тижнів життя, коли 9 лютого 1966 року рак легень та ниркова недостатність таки змусили її замовкнути.
Зрозуміло, що музика стилістики 20-х сьогодні, мало не через 100 років, здається дещо застарілою, відвертим ретро. Так чи ні, але творчість Софі Такер та інших зірок 20-х, 30-х та інших років, яких майже ніхто з сучасників не застав, була фундаментом та живильною середою, з якої виросла популярна музика сьогодення. Це варто згадки – та вшанування (тим більш – не чужа нам Софі, не чужа, всі довідники згадують її походження з України).
Коронними номерами Софі були пісні Some of These Days
та My Yiddishe Momme
– до речі, цю останню заборонили виконувати в Третьому Рейху, адже там згадувалися євреї, ось так.
Я РЕКОМЕНДУЮ The Man I Love
09/02/2017
