Я мушу визнати, що часто
Ятрить вагання крижане:
Яскравий вірш не важко скласти,
Ямбую, наче хтось жене,
Якби ж то мною керували
Якнайтверезіші думки,
Ядро поезій не складали б
Яєчня, яр і ящірки.
Японець меч карбує вправно,
Якут плете міцний аркан,
Ямаєць дасть марихуану,
Ян Гіллан - пісню про туман.
Я теж волію світу дати
Якоїсь справжньої снаги,
Як затишок сільської хати,
Як сурми крик серед нудьги:
"Ягня, мов коник той, стрибає,
Ярма не відає, дурне,
Ясновельможний пан взуває
Як колодки взуття тісне..."
Якщо ж все зайве геть прибрати
Ясна поезія моя,
Явити можу небагато -
Я, знову я, і тільки я.