Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: СЛОВА… СЛОВА… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар Світла (Імашева Світлана), 19.04.2017 - 19:08
Ціную Вашу думку. Дякую щиро!
Світлана Моренець відповів на коментар Івасик, 06.02.2017 - 16:32
Не страждаючи манією величі, ніколи не посміла б так вознести себе.
Патара, 05.02.2017 - 17:48
Аж страшно якби світ враз... онімів...І раптом зникла вартісність у слова... Тож я словам співаю оди знову, (Я б Вас не взнала, не було щоб слів.) Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 05.02.2017 - 19:04
Аби не мали слів,як світ би обіднів! Гусей поети пасли б чи отари. Хоч застрелися в лоб! Це ж Клубу не було б?!! Не взнала б я чарівної Патари. Патара відповів на коментар Світлана Моренець, 05.02.2017 - 19:13
Ой не кажіть, ото - СПРАВЖНЄ ГОРЕ.
Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 05.02.2017 - 19:16
А таки так! Ви – одна з найбільш приємних моїх знайомих на сайті.
Тетяна Горобець (MERSEDES), 05.02.2017 - 12:22
Дуже правдиво Світланко написали!!! Вся сила у думках, що надиктує душа, в ній ніжність є а є і зло. є доброта а є ненавість що виливається в слова...
Світлана Моренець відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 05.02.2017 - 14:57
О, як Ви вловили саму суть! Дякую Вам, MERSEDES! Саме тому і народився цей вірш. @NN@, 04.02.2017 - 22:08
Ідіть... *Мир дому вашому!* - скажіть, Якщо ж не приймуть, порох обтрусіть, і далі йдіть... і мир в душі несіть. Експромти,- миттєвості наших думок, якби ж ми могли їх утримувати, вони як метеорити, а іноді бувають кометами, і ми можемо ними тішитись і друзям про це сповіщати. Світлана Моренець відповів на коментар @NN@, 05.02.2017 - 08:30
Багато років ти, (як і все наше велике братство), знаєш, що несу в душі не лише я, а й мої ближні. І знає Бог. Дякую, Аню. Експромт... експромт... Все життя наше – експромт. Дарую ідею. Розгорни її, як ти вмієш. (лякаю тебе своєю посмішкою) Фея Світла, 04.02.2017 - 21:29
Гарно! Не раз задавала і я собі це запитання... загадка! Немов то дощ... та все сліпий чомусь
Світлана Моренець відповів на коментар Фея Світла, 04.02.2017 - 21:55
І беззвучний... Щось в цьому є, Олю...
Світлана Моренець відповів на коментар ptaha, 04.02.2017 - 21:51
О Пташечко, бальзам на душу – Ваші слова. Дякую!
Ганна Верес, 04.02.2017 - 18:16
Слова... слова... Звідкіль? Ми часто замислюємося над цим, та не завжди знаходимо відповідь. Мені здається, у Вас це вийшло. Слова... – любов і бруд, й смертельні палаші. А велич слів... – вона від висоти душі. Рада за Вас. |
|
|