Обійняв туман калину, щось шепоче соромітник,
А вона розбагрянілась, зашарілась і мовчить,
(Все хизується кокетка над люстерком із дзеркалі) -
Зупинить його боїться у таку щасливу мить.
Пригадалось, як із вітром пустувала десь у травні -
Пообмахував пелюстки бешкетунчик вітерець,
Умивав росою червень, липень поливав дощами,
Ну, а серпень порум'янив...Та усім нехай їм - грець!
Ну, а вересень лоскоче понад вушком жартівливо,
Щемно обійма туманом і ще дужче пригорта.
У щасливому шаленстві вся калина, мов жарина,
І всю зиму буде снитись їй пора ця золота.
жовтень 2015
Дукую за відвідини, за підтримку. В захопленні від Вашої творчості.
Сподіваюсь, що будете хоч зрідка заглядать на мою сторінку. Кожен коментар для мене важливий, як і для кожного автора.
Надієчко, дякую за коментар, за підтримку. Шастала на Вашій сторінці. Мені до душі все про що Ви пишете. Заглядайте на посиденьки, читайте,коментуйте. Ваша думка для мене важлива
