Моїх щоденних ілюзій протести
Падають з неба мов кулі глевкі
Я буду йти і любов буду нести
А нитки порвуться бо надто тонкі
Потім тривожних морів океани
Впадуть як скелі у безмір душі
Твоя відсутність найважчі кайдани
Твої долоні як теплі осінні дощі
Моїх щоденних зірок аргументи
Витешуть громом чужі береги
я буду йти але прикрі моменти
ляжуть на плечі як зимні сніги
