Дивно стало якось усе це,
Наче невідомо де лечу.
Мені тихо шепоче серце,
Що би того ніхто не почув.
Покидаю кімнати нішу,
Де між стінами вічність спала.
А за обрієм там ясніше,
Розкололась зоря на спалах.
Сліпить очі – стискаю вії,
Попереду вогні фонтаном.
Я один посеред стихії,
Зупинятися все ж не стану.
Розриваю незриму межу,
Задихаюся аж від жалЮ.
За що світ цей так ненавиджу?
І за що світ цей я так люблю.
Тепер кожна мить полічена,
А що там далі життя несе.
Донбас рубаний, калічений,
Є Україна понад усе.
Земля позачаділа димом,
І там за обрієм даль бліда.
Чорний ворон парить над Кримом,
Той чорний ворон – чорна біда.
Зрили землю чужі шакали,
Геть зрунтували усе святе.
Не того, не того чекали,
І надіялись ми не на те.
Що ж , покажем шакалам дулю,
Що посіяли те хай пожнуть.
Вдень три рази таблетку – кулю,
У ту шакалячу каламуть.
2017р.
Дуже правильні слова. 
