Я здаюся для тебе складною,
Бо складаюсь з частинок неба,
Із зірок, що тобі не треба,
Із думок, що тобі не треба –
Я цвіла, я була живою.
Я щодня твій вогонь палила –
Ти його заливав водою;
Ти мене називав бідою,
У руках тримав сильну зброю,
Що була б нас обох убила;
І в одну заполохану ніч
Поставали думки у ряд –
Шепотіли мені без зрад:
"Буде добре все". – Ні, навряд!
І зростала в мені дивна річ.
Я із нею боролась щодня,
Силоміць намагалась убить,
І тяжкою була кожна мить –
Та не можу їх всіх не любить:
Це мій захист від інших, броня.
Це – неначе докучливий біль.
Може, просто ти скажеш мені
Одне "так", або декілька "ні"?
Почуття вже на самому дні...
Бити словом, напевно, твій стиль.
Karo відповів на коментар Аскет, 19.01.2017 - 02:23
Важко зрозуміти те, чого не відчував)
а от коли ненавидиш щось або когось, то намагаєшся боротися з цим, тим часом стаєш холодним і байдужим до всього, це ніби захист від інших, аби тебе ніхто не чіпав
)
