Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
Ти наче привид поперед очами.
Зорею ясною заглядаєш в вікно,
І воскресаєш те що так давно було.
Як в дзеркало, у ту зорю дивлюся,
Мов я її утратити боюся.
Боюся того щоб ще не повторились,
Помилки ті що відбулись уже колись.
Той спомин через роки в сьогодення,
Вертає те, за що нема прощення.
Та зоря що через вікна заглядає,
Погляд твій, що за минуле докоряє.
Чому, коли пливуть по небу хмари
Зорю сховають, я тобою марю.
Чи я несу через життя своє земне
Те світло, що колись осяяло мене.
2015р.
