ЛІНА КОСТЕНКО
У ПРИСМЕРКОВІ…
***
У присмеркові доброї дібровості
пшеничний присмак скошеного дня.
На крутосхилах срібної дніпровості
сідлає вічність чорного коня.
Киреї хмар на плечах має вічність.
Вони пливуть кудись на Чигирин.
Я хочу в степ. Я хочу в непоміченість.
По саму душу в спокій і полин.
Отак брести. А тиша – як в соборі
з давно-давно загубленим ключем.
Холоне степ, і невкипілі зорі
Рогатий жук виймає рогачем.
А там – Дніпро, аж ген до Базавлука,
аж за пороги й далі за лиман.
Об цілий світ спіткнулася розлука
і йде на нас, страшна, як Тамерлан.
А ти десь там, за даллю вечоровою.
а ти десь там, за морем тишини, --
так владно, так повільно вичаровуєш
мене із ночі, з тиші, з далини…
Перевод на русский язык
НИЛА ВОЛКОВА
В СУМРАКЕ…
***
Здесь в сумраке ласкающей дубровости
пшеничный привкус скошенного дня.
На склонах же серебряной днепровости
Седлает вечность черного коня.
Киреи туч несет с собою вечность.
Они плывут себе на Чигирин.
Я в степь хочу. В седую незамеченность.
По душу самую – в покой, в полынь.
Вот так брести. А тихо, как в соборе
С давным-давно утерянным ключом.
И стынет степь. Несваренные зори
рогатый жук достанет рогачом.
Там – Днепр, рукой подать до Базавлука,
аж за пороги, дальше за лиман.
О целый свет споткнулась тут разлука.
Идет на нас, страшна, как Тамерлан.
Ты где-то там, за далями вечерними,
Ты где-то там, где тишины шелка –
Так властно, не спеша, и так волшебно
меня, как маг, влечешь издалека…
2016
Ой, Ганно! Я б не хотіла, щоб Ліна Василівна це прочитали - вона надзвичайно вимоглива, а переклади мої не зовсім ідеальні...
Я вам вдячна, звичайно, за високу оцінку, та знаю, що мені ще треба багати працювати, щоби бути гідною цих добрих слів і я стараюсь...
Обіймаю Вас