Ми обростаємо речами,
Комфорт шукаємо в житті,
А я вертаюся роками
В дитинства миті золоті.
І бачу знову діда хату,
Якої вже давно нема,
Стояла з глини ця" палата"
І влітку мальвами цвіла.
Заходив в свіжу прохолоду,
Яка лилася із дверей,
З порогу пив джерельну воду,
Давав з криниці "журавель",
А далі з вискоком на лаву,
Котивсь по ній, як Колобок,
А дід сміявся й тихо шамкав;
-Ну,ну пограйся, мій внучок.
А на столі лежав заждався
Червоний, репнутий кавун,
Мабуть до діда огризався,
То й получив у жбан пустун.
Та я його не помічаю
На ліжко з лави вже лечу,
Сонька кота на діл зганяю;
-Лови мишей,-услід кричу,
Було так любо на душі
В далекім сонячнім дитинстві,
Рядком вертаюся в вірші
Відчуть духовне з ним єдинсво...
