Бузковий колір медитативний. Він ніжно-пінний, ледь трояндовий. Зовсім трішки, майже пошепки.
Бузковий фарбує обережно, але все навколо стає інакшим. На крок. На подих. На відстань малої пір’їнки.
Відтінок на вечірньому небі, відгомін на вечірньому снігу.
І море пахощів весни. Таких солодких. Пробуджуються поволі, але розпускаються пишною квіткою, гучним акордом. Та не ззовні, а всередині, таємницею, що розквітає ледь помітною усмішкою.
Це особистий дарунок. Це повітряний десерт, що робить закінчення таким приємним.
Зачинити б відчуття у собі і нести обережно, не розхлюпати.
Бузковий такий ефемерний.
