О, моя кохана, ти вродливіша
за дів усіх.
Твоя краса немов сонце
золоте - засліплює мене.
О, моя наречена, твоє
русяве волосся як нить
шовкопряда- таке ж ніжне
й на дотик приємне як
тканина ось та.
О, моя люба голубко, твої очі прекрасні,
немов пасовиська гір, що
покрилися травами весняними,
і хто лиш побачить, той
милується ними.
Твої солодкі і п'янкі вуста
немов вино молоде.
В твоїх вустах не можу
втамувати спрагу, так
одурманюють вони мене.
Твої рум'яні щоки, немов
яблучка едемські, які
зігріті сонцем й окроплені дощем.
Твої зубки, немов морські
перли- білосніжно білі, і
сяють в усмішці твоїй.
Твої два перса, немов
подушечки султанського
ложа- любі для очей, і на
дотик приємні, немов
бархат і оксамит.
Твій стан, немов снопочок
жита, обперезаний стрічками,
що бісером прекрашені й
запашними квітами.
Твої бедра, немов бавовник
такі ж м'ягкі. А ніжечки,
такі ж стрункі, як в сарни
або лані. Вони гладенькі немов
колони палацу, й такі ж
бездоганні.
...райський сад, що жде
закоханих- закритий!
За брамою видніються поля
вхіт, і ніжностей сади.
Плоди достигли й ждуть
свого врожаю. Вже зовсім
скоро... Скоро прийде час
цих жнив, а я- покірно зачекаю.
