Восени так хочеться повірити в казку,
Де була б я щасливою,
Там кохання прийшло б відразу,
А день не летів би хвилиною.
Кожен момент життя цінувати,
Радіти маленькій дрібничці,
У душу свою щось тепле впустити,
Й залишити десь там на поличці.
Вдихати легкий запах диму,
Гуляти під осіннім дощем,
Про погане взагалі не думати.
Навіщо тобі в серці біль та щем?
Але кажуть, що осінь це час смутку,
Кожен розказує власні невеселі повісті,
Та й ти сидиш з чашкою чаю на підвіконні щодоби,
Захлинаючись всередині від самотності.
Ти сможеш все пережити, погане минеться,
Й всі твої мрії - це не пусте.
Вони обов'язково здійсняться,
Варто лиш повірити в це.
