На віях зорі, згаслі і солоні...
Розбите небо приторних ілюзій...
І знову спогад болем на поклони,
Минулого чаруючих дифузій...
...................................................
Лиш одне ціле- так ми називались,
Незмінно відсилаючи листи
В майбутнє, долі... Дико забувались,
Що з відчаєм ще будемо на ти...
Який солодкий всесвіт на вустах,
Мов шоколад із присмаками перцю,
Що гострим болем, відданості страх,
Обманом розіб'є щасливе серце...
На віях зорі, списаних історій,
Що відячністю у вічність полетять...
Кришталь твоїх, ненависних, прозорих-
То в душі моїй гірка міцна печать...
Який солодкий всесвіт на вустах,
Мов шоколад із присмаками перцю,
Що гострим болем, відданості страх,
Обманом розіб'є щасливе серце...
Вірш беру собі...
От тільки вчора смакувала той шоколад з чорним перцем та цедрою лимону Він має пікантний смак і післясмак, особисто у мене асоціюється з пристрастю...
Може, варто відкинути страхи і віддатися насолоді? Хоч іноді...
Твої слова так багато для мене означають... Спасибі за твоє тепло Вибач, будь ласка, що був за коментар вірша* Так ніжно тендітно втиратимеш сльози*, бо я його видалила, але мені важлива твоя думка! Тобі сподобалось, бо то був експеремент з ритмом...
Він має пікантний смак і післясмак, особисто у мене асоціюється з пристрастю... 
