Буває, їдеш кудись автобусом, їдеш, дивишся у віконце, спостерігаєш за тим, як повз тебе пропливають будинки, дерева, поля, річки... Час потрошку спливає, він, подібно до річкової води, ніколи не зупиняється.
Річка постійно змінюється, то стає тонкою і стрімкою, як стрічечка, то розтікається дзеркалом озера. Так само і людина: буває, її життя протікає розмірено, неквапом, а буває, що вона крутиться, як білка в колесі, щоб все встигнути. В річку приходять люди, а потім ідуть з неї, або не йдуть. Можливо, вони помирають, а може навпаки, стають частиною річки? Їх забирають в свої вічні обійми русалки. Хай там як, це ще одна аналогія між людиною і водою. І таких паралелей можна провести ще нескінченно багато насправді.
Буває, дві споріднені душі зустрічаються і стають одним цілим. Тоді дві річки зливаються в одну, їхні шляхи стають одним, вода їхня змішується. Це не обов'язково мають бути закохані, просто однодумці. Погодьтеся, разом простіше долати життєві труднощі, боротися за якусь спільну ідею. А велика річка швидше знайде собі дорогу до океану.
Океан - це суміш всіх доль. Величезний синтез ідей, переконань, поглядів, досягнень. Будь яка велика річка тече в море, а моря утворюють океан. Так само, як річка спочатку зароджується струмочком, вбирає в себе все більше і більше води, росте, впадає в іншу річку, а потім в море, так і люди: народжується, розвивається, шукає однодумців, творить, а потім, після смерті, лишається в пам'яті інших людей. Деякі річки пересихають, замулюються, так і не потрапивши до океану...
Хмари - це думки, дії, розмови. Вони переносять від річки до річки і до моря крапельки води, частинки сутності річок.
ID:
709710
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.01.2017 22:18:08
© дата внесення змiн: 01.01.2017 22:18:08
автор: Анічка Заровська
Вкажіть причину вашої скарги
|
