Весь час титан,
А біля тебе тану.
Весь час ти там,
Між білого туману.
Сидиш, мовчиш
І тихо-тихо плачеш.
Встаєш, кричиш,
Сама себе не бачиш.
Могла б піти
На голос мій –
Ні крапельки уваги.
Не хочеш ти
В журбі своїй
Утратити поваги.
Я йду на плач,
Збиваюсь з ніг,
Та граю роль титана.
І мов палач
Колючий сніг
Оновить мої рани.
І ось знайшов
Тебе бліду –
Ти біла, мов хмарина.
Я підійшов,
Та в мить одну
Ти стала білим димом.
Лихий туман
Тебе обняв,
Навіки взяв з собою.
І ось титан
Без сили впав
На вічнім полі бою…
Наш час – біда,
І мов вода
Тече собі помалу.
Та лиш титан
Все ходить там,
Шука свого туману.