Добрий день,мій любий куме!
Ось сиджу й гадаю думу:
Як я міг прорахуватись,
В Трускавець нині податись?
Пити цю гидку «Нафтусю»,
Солонющу цю «Марусю»,
Щоб пісок із себе гнати,
Та за домом сумувати.
В тебе,друже,ювілей,
Всі кричать: «Давай,налєй!
Як згадаю цю картину-
Не встигаю ковтать слину.
Бо мені дають щоранку
Дрібно мелену вівсянку.
Скоро ,мушу я сказати,
Як той кінь почну іржати.
У їдальні тут дієта,
З моркви зліплені котлети,
Запіканка із шпинату,
А м’ясця нема й по блату.
А мені хоча б з гомілки
Під винце або горілку,
Або кухлик малий пива.
Я б такий би був щасливий!
Але тут таке не вдасться:
Кров беруть із вени й з пальця.
Алкоголю- ні краплини,
Стежать гірше,ніж дружина.
Я вже,куме,так охляв-
Ти б мене вже й не впізнав.
Скажу так я по секрету:
Я б жінкам,що на дієтах
Роздавав би ордени.
Ох,і мужні всі вони!
Їх тут голод не діймає,
Все сміються і співають.
І що схудли такі раді,
Мов дитина на параді.
А як я вернуся в місто,
Буду їсти,їсти,їсти.
І найбільше буде свято,
Де їди буде багато.
Полікуєм всі болячки,
Приховай лише заначку.