Не писатиму про погоду - хай їй грець, і тому дощу.
І не плакатимусь за літом - в котрий раз його відпущу.
Терпка стиглість червоних ягід, жовте листя - до бісу все.
Це не я обираю осінь, це мене календар несе.
Мокрі дошки, сумні дерева, бруд і неба бліде лице,
Надихнути хіба що можуть на одне непорядне слівце.
Темно, холодно, і чимдалі - то темніше холодне вікно,
Це не я сумую за сонцем, це за мною сумує воно.
Оберу собі самотужки надзадачу і тему дня.
Замість вересня - хай щось тепле, хай велика якась фігня,
Хай щось синє і дуже добре, і спливає із моря слів -
Це не я, це само собою - Люди світу, врятуйте китів!
