Скажи, за що ти любиш убивати?
Хіба життя у цьому має річ?
Коли наставиш ствол собі на брата
І дивить смерті він там віч у віч.
Скажи, чому ти є такий безжальний?
Як жінку, чи дитину ти уб'єш.
Такі життя мелодії печальні,
Не знаю навіть як ти ще й живеш.
Скажи, хіба душа твоя не ниє?
За те, що забираєш ти життя.
Адже у тебе і самого вже і сини є,
А ти убив у матері дитя.
Скажи, в ночі спокійно можеш спати?
Нічого не турбує, не щемить?
Коли в той час за сином плаче мати
Й душа її за сином так болить.
Його життя забрав ти без вагання
Сказали «Фас» і ти уже побіг,
Та ця дитина в матері остання
Не уявляю навіть як ти зміг.
Ти знаєш, що за все іде розплата?
За наші вчинки скоєні тепер.
Повір, душа твоя буде страждати,
Та краще б ти давно вже сам помер!