Я шукаю стежину до раю,
А стежина веде через хрест!
Я для себе сьогодні вмираю,
Бо Ісус і помер, і воскрес!
Умираю для гордощів, ліні,
Для образи та непрощення,
Умираю для жалю й старіння,
Для неправди, заздрості, мщення...
Умираю для гніву та злості,
Для бажання вхопити чуже,
Для бажання «помити кості»
Й полоснути словом-ножем...
А душа умирати не хоче,
Намагається злізти з хреста...
«Пожалій себе» — думка тріпоче
І жаліються людям уста...
Підкрадається хитро лукавий:
«Подивись! Скільки в світі спокус!»
Не дивлюся! Бо маю я право
Укріплятись Тобою, Ісус!
О Господь! Мій Спаситель і Батько!
Я Любов Твою спрагло п’ю...
Ти мій Пастир. Тобі, як ягнятко,
Довіряю я душу свою!
01.08. 2016р.
