Хоч би світло не вимкнули,
Хоч би фарби розбавили.
Кому б хотілось, щоб його викинули,
Мов непотрібну лампу?
Мені б сонця вистачило,
Вночі би свічка засяяла,
І кольорові барви висвітила б,
Старі, розбавлені фарби.
Мені б сонцем сяяти
І тепло дарувати би.
Своїм світлом хмари обпалювати,
Днем для кожного стати.
Мені б небо освітлювати
І зігрівати кожну хату.
Та замість того бажаю залишитись
Лампою в твоїй кімнаті.
Нам без бою не здатися -
- нам без чвар не залишитись.
Нам би в люди, в люди податись,
А не просто на них дивитись.
За містами холодними,
За ночами забутими
Ми йдемо, мов за сонцем видуманим,
Як комахи на світло, звідусюди.
Заховаємось в холоді,
де ніхто не шукатиме.
Побачим світло на горизонті,
Якщо знайдем його за містами.
Мені б сонцем сяяти,
Над сотнями височіти.
Та замість того я буду лампою
В твоїй кімнаті горіти.
І твоїм голосом тремтіти,
Хоч би світло не вимкнув ти.
