Це було у 2160-х.
Футуристична танцювальна школа,
яка стояла на розі Морозива.
Сонячні вітрини показували мені кіно,
як це було колись у 2016.
Твої рухи меланхолії кидали у спокій.
Твоя рівновага підносила в простір,
де небо торкалися тисячні зорі,
а ночі крізь хмари вдивлялися в очі.
Не мушу, не мушу та важко встояти
від твої очей, усмішки тендітності.
Ти так уквітчана барвами - світу,
який ти показуєш лагідно танцями.
Вільна, повітряна - ти меланхолія
твій чудний світ вже належить нам двом.
Круто
