Дивлюсь на фото - все колись було.
А пам'ять шепче:" Більш я нагадаю:
І трепет серця,і руки тепло,
Й, мов казку-сон, магічність зелен-гаю".
Світлина - мить,завмерла на віки...
Без звуків,рухів,без ковтка повітря.
Тут світять, не горять очі і свічки́...
Папір зжовтіє - що на ньому - світле.
Але світлина - поштовх для думок,
Той криголам, що товщу літ ламає.
Зриває з дверей пам'яті замок.
І мить, що вмерла, зразу оживає.
Знов наша зустріч (зовсім не дітей)...
Світлини юності беріть усі з собою.
Згадається: клас, школа, наш музей...
Яскраві спогади день скрасять, біль загоять.
Впізнати важко (час бо нас змінив)
Хто той дідусь, а хто ота бабуся?
Та промайне лиш декілька хвилин
І наші душі молоді років зречуться.
Світлини нові схоплять нову мить,
Щось з нас, колишніх, лишиться на спомин.
Бо феніксом в душі пам'ять горить.
...Світлини нові - пам'ять у альбомі.
