коктейль надпитий чорно-білих клавіш,
життя тіней триває на стіні,
ти завжди невимовного бажаєш
й збираєшся на музики шпилі
у тих висотах янголи кружляють,
а зорі котяться більярдом вогняним,
чорніє готика воронячої зграї,
біліють лебедів окрилені човни
до світла поклик з пристаней незнаних
Землі сколихує нахиленую вісь,
ти ж в грудях втримуєш навершя полум'яне,
яке тебе пронизує наскрізь
і вже не бачачи нічого і нікого,
намацуючи нитку відчуттів,
із насінини серця золотого
вирощуєш сади, наповнені надій
затамувавши подих, обережно,
ти руки до грудей підносиш (не впусти!),
і світлячком спускаєшся бентежним,
і пробивається крізь одяг смолоскип
здіймаєш знову тихі хвилі клавіш,
і ніч сідає поряд на стільці,
дві пари рук вимірюють всю далеч
обширів музики і просторів душі
07.08.2016
