Хай Ваші сльози не торкаються червоної землі,
Коли прийду до Вас я, моя Мамо.
Ви ж бо не плачте, адже не одні,
Ховатимете сина завтра рано.
Ні, Мамо, боляче мені не було,
Немов холодну воду випив я до дна.
Та щось у серці миттю защемило,
Й перед очима вже була вона.
Це була смерть.Вона прийшла й подала руку,
Сказала коротко:"Іди за мною вслід".
Не міг я уявить таку нашу розлуку,
Але пішов і у тумані зник умить.
Я був у Вас єдиним сином,
Але не встиг Вам ласку подарить.
Туман розвіяв мою душу димом,
Та я не зміг його так просто обдурить.
Забрав мене, бо так вважав, потрібно,
Він не питав нікого і не сказав чому,
А просто підійшов, змахнув рукою хибно
Й повів у нерозгадану пітьму.
Пробачте, Мамо, за те, що в чорній Ви хустині,
Можливо, так мені написано було.
Проведуть мене завтра по стежині,
Та це в минулому... давно все відцвіло.
