Ми залишаємось позаду,
десь далеко.
Такі близькі два незнайомця,
такі далекі друга два.
Одну хвилину розмовляєш,
розказуєш свою поему долі,
а потім замовкаєш
в тишині .....
Наївно граєш у свої старші роки,
наївно не мовчиш про спільні мрії.
Ми знову близько, ніби за стіною,
п’ємо той самий чай і любимо ті самі сцени.
Але момент і обертається орбіта.
Бадьорість перепливає в страх,
а вірність розпливається у темноті.
Ми залишаємось позаду,
десь далеко.
Такі близькі два незнайомця,
такі далекі друга два....
