Заблукати б мені в глибині твоїх гарних очей
І залишитись там, де ми були колись удвох.
Де під зоряним небом говорили про безліч речей
Залишивши під ранок нескінченим цей діалог.
Я хотіла б відчути без краплі жалю та образ,
Як торкаються пальці моїх теплих гладеньких долонь,
І почути твій шепіт, що чула на вушко не раз,
Що запалював в серці безмежно великий вогонь.
Я пірнула б в глибінь, тих очей, що забрали в полон
Мою душу і розум, мої мрії і всю мене.,
Бо для мене назавжди ти єдиний, ти мій Аполлон,
А той біль, що вчинив, якось згодом та все ж промине.
Ти за руку візьми і обійми мені подаруй.
Поцілуй у чоло і зі мною на мить помовчи.
В ніжних спогадах тихо в далекі ті дні помандруй
І короткі ти миті згадай, що разом провели.
І забувши про все, ти зі мною в тих днях загубися,
Огорни мене в казку і теплом свого тіла зігрій.
Не шукай біле світло, а поруч хоч трошки лишися,
Бо для мене давно ти є сенсом усіх моїх мрій.
