Послухаю навколо вечір,
від нього хочеться співати,
саме такий звук долітає,
пташиним голосом єднає.
Звучать пташині голоси
різноголосо і вечірній промінь
торкається вершин садів,
збирає голоси і має спомин.
Вечірнє сонце промені пришле,
рожеві верхівки петуній торкає,
сьогодні – це останній раз,
бо скоро ніч і вона наступає.
Надвечір’ю приходить пора
і сонце лагіднішає надвечір,
так ніби весь великий світ
втомився, не тримає плечі.
Люстру петуній не вмикать,
тільки полити вчасно треба,
летить із неба рясний дощ,
рожеве світло запасає.
Знову тут тиша прозвучить
м‘яким рожевим надвечір’ям,
останній промінь ще не спить,
стрілою променя засвітить.
25.06.2016.
Фотографія автора.