2. Героям слава !
Ще недавно, зовсім недавно я ніяковів, коли в муніципальному транспорті треба було показувати кондуктору посвідчення учасника АТО. Спочатку я платив – мені було принизливо не давати ті пару гривень за проїзд. Однак зараз, коли прийшла свідома злість, це мовчазне протистояння між людською совістю і байдужістю, я вже з гордістю показую свою безцінну «ксиву». Це як рингтон у моєму телефоні. Як «Слава Україні!». ВОНИ повинні бачити це, знати і не забувати якою ціною тут мирно їздять, сплять і врешті-решт, живуть, ці люди…
Герої. Я бачив їх і знаю. Я – не герой. В дитинстві мене принижували, били і ображали. Ще б пак. У восьмому класі я мав 144 см зросту, відвідував фотогурток і шахи, словом, був ще тим «ботаном». Але я вдячний тим, хто це робив. Саме через те безсилля, ту злість, я опинився на спортмайданчику і вулиця, яка вчила мене виживати по-своєму, змусила кинути погані звички і додала фізичного гарту. Потім був технікум, армія, завод, інститут. Плавання, секція кікбоксингу. Все це перетворило мене із флегматичного юнака на такого, яким я є тепер. Не думав, що колись цей гарт мені знадобиться повною мірою. Але згодилось…
https://www.youtube.com/watch?v=gZIBoiTbhgI
25-го листопада в сутичках з ОМОНом і «Беркутом» народжувалася самооборона Майдану, сила, яка потім протистояла іншій, владній -- нахабній, озброєній і цинічній. Потім багато з цих хлопців підуть у «добробати», Нацгвардію, ЗСУ відстоювати честь держави і боронити свою землю. Але зараз, у цій борні, голими руками, кордоном ми зчіплювались до болю в м’язах, до скрипу в щелепах між двома велетами – владою і народом, щоб не допустити провокацій і зайвого кровопролиття.
Через кілька днів Майдани об’єдналися. Вже почалися репресії. По інших містах, які теж клекотіли народним обуренням, заборонили майдани і будь-які збори. Це був ЇХ перший страх. Мас-медіа писали :
http://www.theinsider.ua/politics/5294a81328aff/ :
"У коментарі кореспонденту INSIDER…створення двох майданів – це випадковість, яка так склалася, і що обидві сторони були ініціаторами, щоб виправити цю ситуацію. Дискусійних моментів у перемовинах не було, переговори тривали п’ять хвилин", – зазначив Гацько. Він також додав, що у протестувальників спільна мета, тому об'єднання закономірне. Водночас, виступаючи перед студентами на Майдані, один зі співорганізаторів євромайдану біля Монументу Незалежності, журналіст Мустафа Найєм закликав людей нікуди не йти. "Друзі, це наш Майдан. Ніхто нікуди звідси не йде. Збираємось щодня тут. Саме тут. До 29 листопада", – наголосив він. Зараз на Майдані Незалежності перебуває приблизно п’ять тисяч студентів. Вони хором співають пісні Святослава Вакарчука. Протестувальників підтримує співачка Руслана. Щоб зігрітися вона пропонує їм стрибати, закликаючи "Хто не скаче…". А ті відповідають: "Той москаль!" і стрибають. Студенти хором зі співачкою виконали Гімн України і зараз скандують гасла на адресу різних вишів Києва, закликаючи їм приєднатися до страйку: "КПІ – виходь!", "КНЕУ – виходь!" тощо. На Майдан приїхали машини рятувальної служби. Біля них присутні чиновники з КМДА, які дають їм якісь вказівки. Раніше партія «Батьківщина" поширила інформацію, що лідери київських євромайданів на Майдані Незалежності та Європейській площі підписали спільну заяву, оголосивши про свою єдність. Нагадаємо, 21 листопада Кабмін вирішив призупинити підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Це спричинило хвилю протестів по Україні. Акції на підтримку євроінтеграції пройшли практично в усіх обласних центрах. У Києві 24 листопада акція зібрала, за різними даними, від 50 до 100 тис. осіб. Із 21 листопада на Майдані Незалежності в Києві цілодобово проходить мітинг на підтримку євроінтеграції. З 24 листопада також встановлено наметове містечко на Європейській площі».
Ще й зараз намагаюсь хоч десь знайти якісь фото чи відео з часів Майдану, де є моя «мармиза», мої друзі, але на жаль, таких світлин дуже мало. Випадково якось знайшов пару кадрів з іноземної хроніки (на 0.10), де я гасив хлопця на Грушевського (https://www.youtube.com/watch?v=AuagGwMrwbY), який спалахнув від невдало кинутої пляшки з «коктейлем Молотова». Коля, один з моїх товаришів по Майдану, каже : «Ми ж не для селфі туди ходили». І це правда. Якось не було часу, чи що... Багато людей потім, вже з часів Грушевського, начіплявши на себе жовто-блакитних стрічок, фотографувалися на барикадах, біля них, біля козаків, біля хлопців із самооборони з засмаглими на морозі і вітрі обличчями, біля всього, що символізувало Майдан. Я їх розумію. Вони приїздили на пару днів, на день від роботи, сімей, навчання підтримати Майдан бодай як-небудь, танцювали, раділи, фотографувалися і бігали по ньому як навіжені. Тоді їм було весело. Після об’єднання майданів поступово наступав ще один ворог. Це був холод. Зима…
Саме цей холод пізніше змусив нас піти до будівель міністерств, щоб забезпечити обігрів людей, дати їм прихисток. Врешті-решт ми і були тим народом, для якого ці міністерства працювали.
********
ID:
677166
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.07.2016 11:50:04
© дата внесення змiн: 10.07.2016 11:51:38
автор: kriwoy
Вкажіть причину вашої скарги
|
