ПІСНЯ «На самоті!»
Музика: ?????
Слова: Володимир Туленко
І кров у скронях відбиває лунко:
«На самоті, на самоті, на самоті»!
(1)
Загасло полум’я, й кохання помирає,
Лиш ревнощі й підозри серце крають…
Не нам пісні про щастя заспівають,
Кричить душа, бо болісно душі!
Вже пересохло наших ясних марень море,
Твої образи, неначе сиві гори,
На обрії лиш хмари, а не зорі.
І на останній ми стоїм межі!
Приспів:
Від самоти немає порятунку!
Чому ж мені потрібна(-ний) саме ти?
Бо самота і найкращим подарунком,
Коли ми разом, та, немов, на самоті!
І кров у скронях відбиває лунко:
«На самоті, на самоті, на самоті»!
(2)
На згарищі кохання наше догаряє,
Віолончелі сруни серце крають,
Оманливі примари виникають,
Де ми удвох, де сонце сяє нам.
Чому всі дні життя фарбує лише в чорне?
Чом, як раніш мене ти не пригорнеш?
Навіщо біль і смуток знову робиш?
Чом радість замінила самота?
Приспів:
Від самоти немає порятунку!
Чому ж мені потрібна(-ний) саме ти?
Бо самота і найкращим подарунком,
Коли ми разом, та, немов, на самоті!
І кров у скронях відбиває лунко:
«На самоті, на самоті, на самоті»!
(програш)
Приспів:
Від самоти немає порятунку!
Чому ж мені потрібна(-ний) саме ти?
Тож самота і найкращим подарунком,
Коли ми разом, та, немов, на самоті!
І кров у скронях відбиває лунко:
«На самоті, на самоті, на самоті»!
І кров у скронях відбиває лунко:
«На самоті, на самоті, на самоті»!
«На самоті, на самоті, на самоті»!