Вітрильники наші нещадно гойдало
Морем життєвим гріхами залитим,
Невидима сила нам руку подала
І підняла над усім пережитим.
Розвіявся смуток,скінчилось блукання,
Світло надії пітьму розігнало.
Наповнились дні ніжним щемом чекання
Небо двом долям кохання послало.
І в душах,раніше в байдужість закутих,
Струни заграли мелодію літа.
Прийшли почуття з давніх весен забутих
І спалахнули в серцях буйним квітом.