Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
...У сьогоденні, по тій же колії гуркоче поїзд надій і вір ,
Що залишається лише тільки мріяти про швидкий кінець
Передчасних зморшок - незабутніх слідів поневірянь і бід.
Кожного дня, із Громади Миру , для Загального Добробуту ,
Сіються зерна Добра по всіх частинах світу ,
Щоб разом звеличувати Світло _ Любов!
Радістю і добром, надією та вірою.
Голос Його _ Сина Божого, вчують,
І вийдуть ті, що чинили добро наслідуючи Його,
Для життя в злагоді — жити спільнотами мирно.
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
читав на сторінці Ірини, - мав би за честь потиснути руку, пане Сокольнику, що не робите вигляду, ніби реальне життя проходить геть десь там, поза вами і совістю.
поки живі такі люди і їх симпатики - доти буде жити Україна.
слава їй і вашій поезії
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
читаю цей твiр вперше...ну,не маю просто звички всiх читати й часу теж...ребятки, Сергiй i Iро,я так вам вдячна за цю роботу,ви такi молодцi!...нас все непокоiть доля в'язнiв,зокрема , Синцова ....чудова робота,показуе i характер i незламнiсть нашого народу ,i витримку...дякую вам.. Слава Украiнi!
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це дуже складне питання: "Чи може бути вільною людина в умовах несвободи?" Хочеться вклонитися цим людям, що демонструють свою незалежність, хоч їх намагаються ізолювати за гратами. Побільше б таких - нашій Україні!
Серго Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарна робота!
Читала вчора на сторінці у пані Ірини - суперова колективна робота, браво!!! 
