Вишиває Волинь наші роки і долі,
Хвиля Світязя миє траву.
Тут хмаринки пливуть сивочолі,
Це мій краї, я у ньому живу.
Хлібосольна Волинь, Вас зустріне своїми дарами,
Тут почуєте, Ви, як пищать в очереті вугрі,
Вас зустріне Волинь своїм хлібом, грибами й піснями,
А вночі зорепадом, що падає часто вгорі.
У тумані болото частенько тут грає на скрипці
І сміються нагріті на сонці ясному вужі,
По ночах голосять, голосять цвіркуни на сопілці,
І буває, співають волинські, нічні міражі…
Вас зустрінуть меди різнотравного в квітах Полісся,
Замок Любарта сокола пустить під вечір з бійниць.
Заховає Вас ясен, що на замковій площі вознісся
І поклониться берег, де Стир нахиляється ниць.
Ви пройдіться по Луцьку… Вдихніть запах клумб вечерових...
Ваше серденько щире, залишить у Луцьку сліди.
Тут на щастя купіть простеньку іржаву підкову,
Щоби Ви ще не раз повертались, вертались сюди.
Дійсно, таку красу видав, що не знаю, що й робити.. Чи квитки йти замовляти, чи ще почекати...бо боюся Лукашів і вужів...
