Ой летіли гуси, сіли спочивати,
Щоб про свою долю людям розказати.
Слухайте ви, люди, слухайте уважно,
Бо наша наука для вас дуже важна.
Жили ми у дружбі, мирі і любові,
Поки не піднялись руки злі, недобрі.
Щоб вожака вбити вони спромоглися,
Щоб ми у нещасті могли заблудитись.
Ватажок упав ниць, кров'ю весь облився,
Із наших сердечок крик пташиний лився:
Як же нам без тебе в ірій відлітати,
Чи просто у небі синьому кружляти.
Стогнали, ридали- не йшла допомога,
Крильми,як руками, здіймали до Бога:
Боже, ти створив нас, щоби ми літали,
Щоби у польоті всю красу пізнали.
То ж дай ти нам ,Боже, сили і терпіння,
Щоби пережити це людське свавілля!
