Прорвалось небо, ніби сльози
Усіх прийдешніх поколінь
До нас летять, а ми не в змозі
Зарадити хоча б своїм.
Гіркота долі, війн нищів*я,
Тягар володарів, стихій
І морів, ницість, зубожіння
Здійняли хмари дощові.
Тому вони – гіркоти зливи,
Тому – нестримні і святі.
Зарадить чим? Ось божі співи…
Біль угамують?
У вікні
Проблиснула частина неба
З*явилася за стільки днів.
Минуле, хоч яке далеке,
Та на зв*язку у поколінь.
3.06. 2016 р.
