Край ріки стоїть вона,
не похитна, як струна.
Споглядає на потік,
слухає плескання риб.
Та не просто там вона
все стоїть собі сама,
непохитно на краю
думаючи про журбу.
Дивиться вона в ліси
ті зелені край ріки
все чекає там вона
на коханого орла.
Та пройшов не рік, не два
все вона стоїть одна
чуючи плескання риб
споглядавши на потік...