Душа потребує хліба,
А її не годують,
Вона хоче для душі,
А її ковбасою мордують.
Ти книжки продаєш,
Для інших повчала.
А мої гроші ти крадеш,
Щоб «Ідея» навчала.
Мої праведні книжки,
Під ногами стояли,
Щоб не бачили покупці,
Щоби не купували.
Нерозумна душа,
Бог усе бачить,
Твої книги ні гроша,
А мої щось значать.
І покійники мені,
В ночі являлись
Знають вони їм ціну,
Бо там задихались.
Не буду судитись,
На суд подавати,
Бо є Бог – Суддя,
До нього звертатись.
Той забавний чоловік,
Хотів моє місце зайняти,
І давай своїх псів,
На мене цькувати.
Чому я його вчив?,
Чому він навчався?,
Раді слави вчителів,
Дурману нализався.
