Вже сонечко сідає,
Надходить снів пора.
Так смачно позіхає
Невтомна дітвора.
Горить вогнями хмарка
У золоті уся.
- Маленький наш Назарко,
Послухай дідуся:
У лісі на пригірку
Жив-був собі їжак.
Якось доріжку в нірку
Знайти не зміг ніяк.
Він цілий день трудився
Збирав припас домів.
Набігався, втомився,
Спочити захотів.
Приліг в затишний кущик,
Пригрівся, задрімав.
Аж тут посипав дощик...
Проснувся й заблукав.
Бродив, бродив по лісі
Шукав додому шлях.
Набігла темна нічка,
Напав на нього страх.
-Ну, що мені робити,
Як віднайти тут хід?-
Аж гульк навстріч сердитий
Старий Потапич – дід.
-Ой, дядечку Михайло,
Будь ласка, підкажи
Як вибратись негайно
З цієї гущави?-
-А, відчепись колючко,
Ти бачиш я спішу.
І ще, я дуже злючий
На всяку малишню.
Нуртує по окрузі,
Дзвенить, співа усяк.
Тож виспатись в берлозі
Не можу я ніяк.
А краще запитайся
В косого, що б хотів.
Он бачиш, сам сховався,
А вуха не зумів.-
-Спасибі, бачу, бачу-
Побіг їжак за пень.
Там друг хороший – зайчик
Проспав ціліський день.
-Вставай, мій славний друже.
Як добре, що зустрів!
Я заблукав і дуже
Прошу, щоб ти провів.-
Стрибайчик як підскочив!
Спочатку-бо злякавсь.
А потім з їжачком він
Додому в путь подавсь.
Як добре, коли всюди
Довкруг товариші.
І навіть як заблудиш
В біді поможуть всі.-.
1991
