Наостанок хочеться сказати,
Що душа моя іще жива,
Під покровом вічності й освяти,
Виринають з пам’яті слова.
Я не маю що від вас таїти,
Не люблю фальшивих перемог,
Чисто, пишно, мов весняні квіти,
Стану на причал своїх тривог.
Пливучи в човні, себе шукаю,
Розумію, що змінився світ,
У красу глибинну проникаю,
Згадую любов минулих літ.
Я не прагну щедрої відплати,
Хай живуть вовік лише слова,
Наостанок, хочеться сказати,
Що душа моя іще жива.
