Вже другі роковини незабаром
Кривавої, підступної війни,
Яку з своїм смердючим перегаром,
Ординці в Україну принесли.
Царя свого немита вата славить,
Радіє горю наших матерів?!
У полонених вуха ріжуть навіть,
Скажені пси, із банди москалів!!!
Сирітки на святих могилах плачуть,
Убитих бранців карлика з Кремля…
Чи здатен лЮдський розум ЦЕ пробачить,
Простить катів, розтерзана земля???
Чи можна позабути лють звірячу,
Яка убила тисячі життів?
Я холуїв московських не пробачу!
Я не прощу зажерливих рабів!
Чи буде хтось з бандитами дружити,
Які залізли у сусідський дім,
Щоб ні за що людей, невинних, вбити
І навіть діток стратити у нім???
Русня сьогодні ллє ведмежі сльози,
Про друзів нагадала, про рідню.
Забула раптом ненависть, погрози –
Не попадіться, браття, в западню!
Нема ні каяття, ні покаяння!
Пробачення не просить рузьге мір!
Немає у гріхах, тяжких, зізнання –
Їх так навчив кремлівський лицемір…
Хто ладен ворогів уже простити,
Згадайте, а чи є у вас сини?
Бо йде війна і їх теж можуть вбити…
Царю на втіху… Вбити… Без вини…
Слава нації! Смерть москалям! Кіндрат & Корінь. 23.03.2016р.
Хто винен у смертях, має понести справедливу кару. Я розумію ваш гнів. Але всіх не можна стратити. Інакше ми будемо такими ж, як вони, зажерливими до смерті. А ті, сусіди, мабуть, ніколи не покаються. Хіба через покоління, може, Бог до них приступить.
Кіндрат Корінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, я невдало висловив свою думку. У цьому творі я намагаюсь донести до тих українців, які вже сьогодні готові прощати москалів, абсолютну неможливість такої позиції.
