Горить, мов полум’я, калина,
Журчить з-під каменю вода,
Я біля рідної хатини,
Де мрійна молодість пройшла.
Та почуваюсь незатишно,
Не склався з дійсністю тандем.
Чому знов так облудно вийшло?
Чому? І серце давить щем.
Навкруг усе так постаріло,
Все бур’янами поросло,
Так, наче вражина побила,
Зав’яло юності село.
Чи владні сили подуріли,
Чи не нажерлися? Гребуть!
Як всі усім осточортіли,
В безсмертних граються, мабуть.
Життя лиш мить для всіх і всюди,
То ж не поводьтесь, як щури.
В зневазі вижидають люди:
Чого ще ждати, крім війни?
Горять вогнем калини грона,
З-під каменю тече вода.
Стискається в кулак долоня,
Щоб пхнути владного совка!
