Я пробачаю тебе. Я відпускаю тебе. Я дякую тобі. Я болію за тебе. Я розумію тебе і щасливію за тебе. Я живу далі, усвідомлюючи безглуздість існування нашого "МИ". Ти - далекий мандрівний вітер, швидкоплинний туман, який помирає і воскресає неочікувано, неусвідомлено, ламаючи крила не одного серця... Я знала, що кохання помре, ще не народившись, адже так повинно було бути. Лети, борись, гори, перемагай, пізнавай істинний сенс, зустрічайся з Богом, люби, надійся, іноді приземляйся на землю... Це все, що я хотіла тобі сказати сьогодні...
