У схроні посеред вікового лісу
Під старою крислатою сосною
Вчив проводник як бити комуністів,
А також ще розказував про зброю:
«Це, прошу панства, єстем добра люфа,
Яка шмаля направо і наліво
І у плече буде щосили гупа,
Якщо патрона в дулі не заїло.
Це, панство, цівка - тримайте рукою,
Тоді вона ніколи не відскочить,
А це ось цингель, як його натиснеш,
То люфа зразу чергою застрочить.
А цингель той довбає міцно боєк,
Який лупити капсюль тільки й знає,
І куля серед лісу швидко мчиться
Й автоматично хлопа убиває.
Чи зрозуміло, панство, ту науку –
Що рухається, а що більш-менш статично ?»
Усі мовчать, лиш дід здіймає руку:
«Не ясно, що то є автоматично».
І проводник, завваживши на старість,
Знову толкує коротко і звично,
Як куля мчить, усім борцям на радість
І москаля вбива автоматично.
І знов не розуміє дід бувалий,
Що то за слово хитре, ну й дива,
Й чому кудись летить та клята куля
І як автоматично убива.
І проводник, втомившись від роботи
Та вибившися повністю із сил,
Старому дідові те незнайоме слово
Знайомими словами пояснив:
«От уяви, старий, собі на хвильку,
Що взнав тепер, крізь довгий років плин,
Що твоя мама, діду, була курва –
Автоматично – Ви є курвий син !»
